Металургія України стоїть без рішення ЄС по TRQ
У вересні 2026-го Україна виплавила лише 130 тис. тонн сталі — на 79% менше за рік, а в жовтні випуск може впасти до нуля: усі заводи зупинили роботу. Ще в липні через торгові квоти TRQ випуск обвалився на 35% за місяць — до морської блокади. Внутрішній ринок за 6 місяців 2026-го забрав лише 1,1 млн тонн, тобто близько 25% номінальних потужностей у 8 млн тонн. Експорт сталі у 2025-му — $3,7 млрд, а втрати для платіжного балансу через зупинку заводів можуть сягнути $5,2 млрд.
⚠️ Можливе спотворення (довга версія): Думки автора опінійної колонки систематично подано як офіційну оцінку gmk.center
⚠️ Можливе спотворення (довга версія): Умову 'якщо заводи не запрацюють' додано до втрати $3,7 млрд, у джерелі вона безумовна
Що передувало обвалу
До липня 2026-го ринок ЄС забезпечував до 50% обсягів випуску української сталі — металурги умовно називали його «домашнім» через налагоджені ланцюги постачання й відносини з клієнтами. За оцінкою gmk.center, саме дія торгових квот TRQ й CBAM, а не морська блокада, стала головною причиною липневого обвалу випуску на 35% м/м — блокада позначилася лише в кінці місяця. Для порівняння: у 2013 році Україна виплавляла в середньому 2,7 млн тонн сталі щомісяця.
Чому запуск заводів може бути економічно невигідним
Внутрішній ринок не здатен замінити втрачений експорт: інтегрований сталевий завод не може постійно працювати з низькою загрузкою через завищені юніт-витрати. Доменна печі, коксова батарея та конвертер мають технологічний мінімум завантаження, нижче якого собівартість тонни суттєво зростає, а масштабувати виробництво «трохи вниз» неможливо. До того ж внутрішній попит останні роки тримається переважно на державних проєктах, які не є ритмічними, — тож у міжсезоння, наприклад у серпні чи грудні, загрузка заводів може провалюватися ще нижче. За словами gmk.center, суттєвий імпульс внутрішній ринок дасть лише після завершення бойових дій.
Ціна зволікання
Кожен день простою наближає «точку неповернення»: за оцінкою видання, витрати на зупинку нелінійні, і після певного порогу консервація перетворюється на втрату галузі, а не паузу. Під загрозою і кадри — люди не можуть дозволити собі пів року чи рік без роботи, тож зупинка означає втрату тисяч працівників, яких згодом буде неможливо відновити.
- У 2025 році сектор інвестував $700 млн при випуску 7,4 млн тонн сталі; утричі менший обсяг випуску вимагатиме втричі вищої прибутковості для збереження того ж рівня інвестицій — тоді як зараз заводи працюють у збиток.
- Українські компанії 4,5 роки війни вчасно обслуговували боргові зобов'язання, але низька загрузка ускладнює і повернення поточних боргів, і залучення нових кредитів.
- Декарбонізація за таких умов виглядає нерозв'язною задачею, тоді як вимоги до вуглецевої інтенсивності зростають і в ЄС, і в Україні — тож постає питання звільнення України від CBAM.
Якщо заводи не запрацюють, у 2027 році, за оцінкою gmk.center, Україна з високою ймовірністю втратить обсяг експорту чавуну і сталі, зіставний із показником 2025 року — $3,7 млрд, а негативний вплив на платіжний баланс може сягнути $5,2 млрд, враховуючи потребу імпортувати сталь замість втраченого місцевого постачання.
Чому саме ринок ЄС
Ринок ЄС став ключовим для української сталі не з вибору, а з необхідності — через недоступність інших напрямків: висока вартість морської логістики в Чорному морі, високі ціни на електроенергію й тарифи природних монополій через руйнування інфраструктури. Ринок Британії також закривається для імпорту сталі, але Україну виключено з дії місцевих тарифних квот. За словами gmk.center, коли війна закінчиться, важливість ринку ЄС для українських заводів зменшиться, бо відкриються інші напрямки, але сьогодні доступ до нього критичний.
Українські квоти на імпорт сталі в ЄС у ІІІ кварталі 2026-го використовувалися слабо, і європейські чиновники можуть заперечити — навіщо збільшувати квоти, якщо заводи стоять. Але, за логікою видання, пом'якшення TRQ — це сигнал для інвесторів і кредиторів на 12–24 місяці вперед: без бачення ринку збуту вони не вкладатимуть кошти в ремонт і перезапуск доменної печі чи електродугової печі.